четвер, 30 жовтня 2014 р.

НОВОРІЧНА ЯЛИНКА 2014

Доброго вечора всім!
Сьогоднішній  пост - це своєрідний звіт про те, якою була наша новорічна ялинка 2014 року.

Просто в блозі у Тасі  http://tassyav.blogspot.com/2014/05/2015.html побачила проект "Моя  рукодельная  елочка" 
і вирішила показати і свою красуню 
(так як приймаються фото ялинок будь-якого року).

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Осінь потроху втрачає свої барви, а нам так не хочеться її відпускати... Скориставшись тим, що у донечки канікули, а у мене вихідний, ми вирішили спробувати зробити цей перший наш майстер-клас.
Отож, нам знадобиться:
1. Фетр.
2. Нитки.
3. Бісер.
4. Ескіз.
5. Ножиці, голки, клей.

6. Кольоровий картон.


пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

Добрий вечір!
Сьогодні Україну припорошило першим снігом.
Але на деревах ще тримаються найсміливіші листочки. Вони ніби знають, що цей сніг розтане і в останні теплі дні осені люди ще і ще зможуть ними помилуватися.
 Та щоб не залежати від примх погоди, я вишила яскраві листочки, а щоб частіше траплялися вони на очі - оформила вишивку в обкладинку для щоденника. 


четвер, 23 жовтня 2014 р.

Добрий вечір!
Сьогодні хочу розповісти, як починалася 
моя рукодільна історія.

Моя бабуся дуже майстерно вишивала, ще й досі зберігаю її картини та рушники (тільки уявіть, деяким з цих речей майже 70 років). Була в неї і прялка з веретеном.
Але найбільше захоплення у мене викликав ткацький станок! Так, з приходом зими польові роботи закінчувалися, і дідусь встановлював цей станок (а він займав практично всю кімнату), бабуся натягувала нитки основи, я намотувала на очеретяні палички нитки (або розрізані на тоненькі смужки ганчірочки), які потім вставляли в човники. І починалися справжні чари... Я була тоді зовсім малою, ще навіть не ходила до школи, але могла годинами сидіти біля бабусі і спостерігати за її вправними рухами.

Бабусі вже немає з нами, світла їй пам’ять, але кожен раз, коли я дістаю  вишиті нею рушники, торбинки, чи витканий нею килимок, я знову ніби бачу її, живу і ще зовсім не стару, за тим ткацьким станком.

І мені теж дуже хочеться, щоб моя донечка колись могла показати своїм діткам якісь милі дрібнички, зроблені моїми руками. Нехай там хрестики чи строчки не ідеальні, але в них вкладено стільки любові, що й через багато років вони відчують її тепло.
Згадався вірш Валентина Беляєвої:
Я свяжу тебе жизнь
Из пушистых мохеровых ниток.
Я свяжу тебе жизнь,
Не солгу ни единой петли.
Я свяжу тебе жизнь,
Где узором по полю молитвы-
Пожелания счастья
В лучах настоящей любви.
Я свяжу тебе жизнь
Из веселой меланжевой пряжи.
Я свяжу тебе жизнь
И потом от души подарю.
Где я нитки беру?
Никому никогда не признаюсь:
Чтоб связать тебе жизнь,
Я тайком распускаю свою. 


Минулорічної осені, коли в країні настали дуже тривожні часи, ще більше захотілося у себе вдома, у своїй маленькій фортеці, створити атмосферу спокою, любові та добра. І з надіями на краще ми взялися з донечкою разом майструвати ялинкові прикраси. Свій вибір зупинили на фетрі і не пожалкували. Дуже легкий в роботі і приємний матеріал. Працювати з ним так сподобалось, що з’явилися ще й сердечки. Ось їх я сьогодні і покажу (а фото новорічних іграшок будуть трішки згодом, гаразд?).



Мрійниця




середа, 22 жовтня 2014 р.

Я не чарівник, я тільки вчуся

Вітаю всіх! Нарешті я зважилася увійти в цей безкрайній віртуальний світ, де можна знайти нових друзів, які поділяють твої захоплення. 
І це моє перше повідомлення в моєму власному блозі! 

Рік я читаю блоги інших рукодільниць, захоплююся їх роботами, які надихають, вчать, спонукають вдосконалюватися ... 
Я юрист, робота забирає багато часу, тому для мене рукоділля - це просто відпочинок, своєрідна медитація. У мене дуже мало робіт і я прекрасно розумію, що вони простенькі, не професійні. Але мені так захотілося поділитися з кимось ... Можливо, мій приклад когось теж надихне. Адже насправді потрібно не так вже й багато часу, щоб створювати хай невигадливі, але від цього не менш дорогі серцю речі. 

Прошу не оцінювати занадто суворо - адже я не чарівник, я тільки вчуся :) 

Буду рада, якщо ми подружимося!