Цього року весна увірвалася в наше повсякдення стрімко і рішуче. Сонечко
пробудило природу, все так рано зазеленіло і зацвіло.
А в моєму блозі ніяк
сніжок не розтане.
Виправляюся!
Що ж, почну з новини. Ще осінню минулого року оселилася в мене нова
помічниця – вишивальна машинка. Щоб подружитися з нею потрібна неабияка
підготовка (вона комп’ютеризована). І я з головою поринула у вивчення нового виду рукоділля.
Тепер я ніколи не скажу зневажливо: «А-а-а, це не ручна вшивка, а машинна…»
Дівчата, повірте, майстрині
машинної вишивки створюють такі шедеври, які заслужено і з гордістю називаються
РУЧНОЮ РОБОТОЮ!
Я тільки вчуся, роблю перші невпевнені кроки, але це заняття приносить
мені масу задоволення. Ми вже дещо і навишивали (готувалися до Нового року),
але гарно все те сфотографувати у мене чомусь не було
натхнення.
А сьогодні дошила великодні рушнички і
поки я їх не роздарувала, швиденько фотографую. Тож вибачайте, що немає композиції
і аксесуарів…
Почну з моїх улюблених, ніжно-блакитних.
Їх три (бо кожен несе свою корзинку, тож
двоє ширші, а один менший для донечки).